top of page

ФРАЗЕОЛОГІЯ

Поняття про стійкі сполуки слів і вирази. Фразеологізми. Приказки, прислів’я, афоризми.

Фразеологія (від грецького phrasis - вираження, logos - вчення) — розділ мовознавства, який вивчає лексичне значення, походження і вживання фразеологізмів.

Фразеологізм — стислий зворот, стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний, неподільний за значенням вислів. Наприклад: забрити лоб (лоба, чуба) — узяти в рекрути, в солдати, мухи не зобидив — дуже спокійний, їсти очима — невідривно, пильно дивитися на кого-небудь.

 

З-поміж фразеологізмів виокремлюють також:

1)  прислів 'я — це виражений структурою речення народний вислів повчального змісту, який формулює певну життєву закономірність або правило, що є широким узагальненням багатовікових спостережень народу, його суспільного досвіду. Наприклад: Добрий початок — половина справи; громада — великий чоловік;

2)    приказка — народний вислів, близький до прислів'я, але позбавлений узагальнювального, повчального характеру, наприклад: Проти віку нема ліку; шкода, та невигода;

3)   народні примовки — жартівливі, переважно римовані вислови, що вставляються в розмову відповідно до ситуації або у відповідний контекст, наприклад: Здорові будьте! Яким вітром? Хліб та сіль!

4)    крилаті вислови — влучні вислови видатних людей: письменників, учених, державних і політичних діячів: В сім "ї вольній, новій; борітеся — поборете!; і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь \ Т. Шевченко).

Окрему групу фразеологізмів становлять складені терміни на зразок: неозначена форма дієслова, капітан далекого плавання, атомна енергія, Далекий Схід, волоський горіх.

Такі словосполучення від інших фразеологізмів відрізняються тим, що вони не мають емоційно- експресивних відтінків.

bottom of page